Від швейної фабрики в Луганську до виставок у Львові: як художниця створює портрети українців у техніці «ганчбинт»

Як повідомляє національний мовник «Суспільне», незвичний метод створення картин виник під час пандемії, коли мисткиня шукала нові форми творчого самовираження вдома. Спочатку Наталія Бугайова помічала випадкові силуети та композиції на вологих кухонних серветках, фіксувала їх на фото й публікувала у соціальній мережі Facebook. Коли постало питання про організацію повноцінної виставки та збереження робіт, художниця вирішила замінити звичайну тканину на марлю та медичні бинти. Першою такою картиною став профіль дівчинки на темному тлі, зафіксований під склом. Завдяки специфічній фактурі матеріалу готові полотна візуально поєднують у собі риси класичної графіки, акварельного живопису та барельєфа.

Професійний шлях авторки нерозривно пов’язаний із текстильною справою та конструюванням одягу. Випускниця Львівської національної академії мистецтв переїхала до Луганська після одруження. Там вона понад 20 років працювала художницею-модельєркою на Ворошиловградському швейному об’єднанні, яке згодом перетворилося на відому фірму «Стиль». Фахівчиня розробляла лекала та ескізи жіночого верхнього одягу, а у 1990-х роках у межах спільного українсько-французького підприємства неодноразово їздила до Франції, де створювала колекції дорослого та дитячого лижного спорядження. У 2006 році, після продажу луганського підприємства, мисткиня повернулася до рідного Львова.

«У мене була марлева ганчірка і я побачила в ній новий ефект — рельєфи, ніби такі більш скульптурні, до того ж образ виходив прозорішим. І я подумала, може спробувати саме з бинта зробити картини. Я завжди була така — все складала, всякі композиції бачила: то з листя, то з камінчиків. Але коли робота закінчилася, видно, воно в мене десь шукало вихід», — розповіла художниця Наталія Бугайова.

Сьогодні роботи мисткині викликають значний інтерес у відвідувачів львівських культурних закладів та кав’ярень. Використання медичного бинта для створення образів українських діячів культури та сучасних військових надає творам додаткового символічного звучання — тема зцілення ран та незламності переплітається з тонкою мистецькою роботою. Багаторічний досвід поводження з тканиною на виробництві в Луганську дозволив авторці перетворити буденний перев’язувальний матеріал на самобутній інструмент сучасного українського візуального мистецтва.

Першоджерело: Суспільне Мовлення