Онука відреставрувала столітню хату-мазанку бабусі на Волині та знайшла в ній родинні документи

Повідомляє національний мовник «Суспільне», суспільне як бажане джерело Змінити розмір шрифту Розмір шрифту Малий Середній Великий Юлія Дащук відреставрувала столітню хату-мазанку і створила простір локальної культури «Долівка» у селі Жидичин на Волині.

Під час ремонту жінка випадково знайшла у старій скрині евакуаційний лист родини, який шукали понад 80 років.У листі — свідчення переселення з території сучасної Польщі до радянської України та опис майна, яке родина залишила на попередньому місці проживання, розповіла Суспільному власниця простору Юлія Дащук.

Історія «Долівки» почалася з відновлення традиційної валькованої кладки, яка стала одним із головних елементів простору.

Згодом Юлія Дащук разом із мамою вирішила дослідити стару хату, де жили її пра-прабабуся, і знайшла у глибокій коморі автентичну скриню. Спочатку жінки не очікували, що всередині збереглося щось цінне.

Проте на самому дні виявили полотняний вузлик із документами.

«Першим із них є посвідчення про евакуацію, в якому вказується, що Вуйцік Роман, Вуйцік Марія та Вуйцік Ніна евакуйовуються з території Польщі на сучасну територію радянської України», — каже Юлія Дащук.

Серед знахідок також був евакуаційний лист, датований 1944 роком. У ньому зазначені склад родини, місце переселення, підписи та печатки.

Також зберігся опис господарського майна, яке Роман Вуйцік залишив у Польщі: земельні ділянки, дерева, худоба, плуги, культиватори та інші речі. У документі згадується три гектари городу, частина якого була засіяна.

За словами Юлії Дащук, її рідні навіть не знали, що документи зберігаються у скрині. Водночас бабуся намагалася підтвердити факт переселення родини та залишеного майна, звертаючись до архіву у Львові.

«Напевно, треба було, щоб пройшло багато часу, щоби ми ці всі документи знайшли, зараз їх десь зберегли. І найголовніше — пам’ятали», — сказала власниця «Долівки».

Окрім евакуаційних документів, у скрині знайшли шкіряний гаманець із польськими злотими 1944 року. Для родини ці купюри стали ще однією реліквією, що зберегла пам’ять про життя предків до переселення.

Першоджерело: Суспільне Мовлення