«Прокидаюся — порожня хата»: у Черкасах відбулася акція на підтримку полонених і зниклих безвісти захисників

Учасники зібрання розпочали акцію опівдні в центральній частині міста. Рідні військовослужбовців тримали у руках світлини воїнів і закликали водіїв, які проїжджали повз площу, підтримати їх автомобільними сигналами. Для багатьох родин такі виходи стали щонедільною традицією боротьби за повернення близьких із невідомості та російської неволі.

Серед учасниць заходу — черкащанка Марія Конотопчик, чий син Святослав став на захист держави з перших днів повномасштабного вторгнення, наголосивши, що не ховатиметься, поки ворог вбиває дітей. Воїн зник безвісти 6 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Жінка наголошує, що попри тривалу відсутність звісток не втрачає віри у повернення сина додому.

«Дуже багатьом сниться, що живий. Сьогодні мені приснився, що він вдома. Я кажу: синок, тебе поміняли. Він є вдома: „мама, все добре“. Прокидаюся — порожня хата», — поділилася мати зниклого бійця Марія Конотопчик.

Зі схожим болем невідомості на площу вийшла Світлана Карпенко — дружина безвісти зниклого військовослужбовця Мирослава Карпенка. Чоловіка мобілізували у травні 2025 року, а після проходження підготовки направили на виконання бойових завдань на Курський напрямок. За словами дружини, їхньому синові невдовзі виповниться рік і дев’ять місяців, проте батько востаннє бачив дитину ще немовлям під час коротких зустрічей. Офіційної інформації від бригади родина наразі не має, тож жевріє надія, що оборонець перебуває в полоні.

Співорганізаторка акції Анна Дерев’янко зазначає, що спільний біль та очікування об’єднують усіх присутніх на площі. Сама жінка виходить на захід у потрійній ролі: як мати полеглого оборонця з полку «Азов», як людина, котра бореться за визволення його побратимів, та як названа матір для товариша сина, у якого з рідних залишилася лише сестра. Подібні акції у Черкасах та інших містах України покликані не дати темі військовополонених і зниклих безвісти зникнути з інформаційного простору, адже публічний розголос залишається важливим інструментом підтримки родин та боротьби за кожного воїна.

Першоджерело: Суспільне Мовлення