Нереалізована надія армії США: чому провалився проєкт зенітної самохідної установки M247 Sergeant York

Американська зенітна самохідна установка M247 Sergeant York, яку розробляли наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років у межах програми DIVAD (Division Air Defense) для прикриття танкових і механізованих дивізій США, стала одним із найпоказовіших прикладів невдалого оборонного планування. За даними спеціалізованого видання «Мілітарний», попри витрачені мільярди доларів і залучення перевірених компонентів, бойова машина від компанії Ford Aerospace не змогла підтвердити заявлені характеристики на випробуваннях і так і не набула повноцінної бойової готовності.

Проєкт M247 передбачав створення сучасної всепогодної зенітної установки на базі наявного шасі середнього танка M48A5 Patton. У новій броньованій башті розмістили спарену 40-міліметрову автоматичну гармату Bofors L/70 та радіолокаційну систему керування вогнем APG-66, запозичену у винищувача F-16 Fighting Falcon. Розробники розраховували, що використання готових вузлів скоротить час і вартість робіт, однак інтеграція авіаційного радара в наземну платформу виявилася вкрай складною. Станція не справлялася з відбиттям сигналів від рельєфу місцевості, плутала цілі з деревами чи технікою та не встигала своєчасно реагувати на швидкісні гелікоптери з протитанковими ракетами.

Передісторія появи Sergeant York пов’язана з гострою потребою армії США замінити застарілі зенітні установки M163 Vulcan та M42 Duster. На тлі розвитку радянських ударних вертольотів Мі-24 зі здатністю застосовувати протитанкові керовані ракети з великих дистанцій американським військам бракувало мобільного засобу ППО безпосереднього прикриття, аналогічного радянській «Тунгусці» або німецькому Gepard. Для сучасної України цей історичний досвід є особливо показовим: саме німецькі ЗСУ Gepard, створені у ту ж епоху за схожою концепцією, але з досконалішою системою наведення, сьогодні ефективно знищують російські ударні безпілотники та крилаті ракети.

«Накопичення критичних технічних вад, низька надійність електроніки у польових умовах та неспроможність комплексу ефективно перехоплювати цілі на гранично малих висотах перетворили M247 Sergeant York із перспективного щита американських дивізій на еталонний приклад невдалої інтеграції різних систем озброєння», — зазначається в огляді історії створення бойової машини.

У серпні 1985 року тодішній міністр оборони США Каспар Вайнбергер ухвалив принципове рішення повністю скасувати програму M247 Sergeant York після виготовлення лише 50 серійних машин, на які вже було витрачено близько 1,8 мільярда доларів. Більшість побудованих зразків згодом перетворили на мішені на полігонах, а кілька одиниць залишили як музейні експонати. Сьогодні уроки програми DIVAD знову стають актуальними для західних армій та українського війська, оскільки масове застосування ударних і розвідувальних дронів на полі бою повернуло ствольну зенітну артилерію калібру 35–40 мм до переліку ключових засобів протиповітряної оборони ближнього радіуса дії.

Першоджерело: Мілітарний (Militarnyi)