Як російські обстріли змінили столичну Лук’янівку: історія району очима киянки Оксани Павленко

Для родини Оксани Павленко історія цього київського масиву розпочалася ще у 1950-х роках, коли її бабуся та дідусь по батьковій лінії познайомилися на столичних танцях. Дідусь переїхав до Києва заради роботи на заводі, а бабуся опановувала фах медсестри в медичному училищі. Як і більшість тогочасних молодих сімей, спершу вони мешкали у комунальній квартирі, згодом отримавши власну оселю в новобудові на вулиці Білоруській, вікна якої виходили просто на Київський мотоциклетний завод. Батько журналістки став першим у родині, кого офіційно зареєстрували за цією адресою. У 1990-х роках родина придбала ще одне помешкання на тій самій вулиці, а згодом Оксана повернулася жити до квартири дідуся й бабусі.

Життя декількох поколінь киян було тісно переплетене з інфраструктурою правобережної частини міста: зокрема, знаковою артерією залишався маршрут 14-го трамвая, який сполучає Лук’янівку із житловим масивом Відрадний у Солом’янському районі, куди Оксана в дитинстві їздила до рідних по материній лінії. Проте ранок 24 лютого 2022 року назавжди розділив історію мікрорайону на «до» та «після», перетворивши звичний міський простір на зону підвищеної небезпеки через близькість до об’єктів інфраструктури.

«Я застала на Лук’янівці перші обстріли 24 лютого о 5 ранку, але пам’ять потроху це стирає. Інколи думаю: “А чи були обстріли? Чи я чула їх? Чи то лише сирени?” Вікна цієї квартири виходять на телевізійну вежу. Ще до від’їзду я обклеїла їх скотчем, а потім у дорозі побачила цей обстріл вежі. І подумала: “Чим той скотч взагалі допоможе? Від чого він мав врятувати?”» — ділиться спогадами Оксана Павленко.

У перші дні повномасштабної війни журналістка разом із друзями евакуювалася до Вінниці. Попри те, що вона кілька разів купувала квитки до Польщі, залишити Україну так і не наважилася, щоразу здаючи їх назад. Уже в травні 2022 року киянка повернулася до столиці, відремонтувала родинну квартиру на вулиці Білоруській та здала її в оренду. Історія Оксани Павленко віддзеркалює досвід тисяч мешканців Києва, чиї родинні гнізда опинилися в епіцентрі ворожих ударів, але попри руйнування та загрози люди продовжують відновлювати свої домівки й зберігати пам’ять про міське середовище.

Першоджерело: Суспільне Мовлення