НСЗУ не зараховує сотні тисяч виконаних тестів: як система ПМГ обмежує приватні лабораторії та викривлює медичну статистику

В українській системі охорони здоров’я сформувалася масова практика невизнання фактично наданих медичних послуг за Програмою медичних гарантій (ПМГ). Як інформує «Українська правда» з посиланням на колонку заступника генерального директора європейської мережі лабораторій «Сінево» Миколи Скавронського, лише цій мережі за три квартали поточного року Національна служба здоров’я України (НСЗУ) не зарахувала понад 20% виконаної роботи — близько 700 тисяч лабораторних тестів.

За словами фахівця, у взаєминах із НСЗУ поруч зі звичними категоріями «виконана» та «оплачена» робота з’явилася третя — «зарахована». Навіть коли реагенти використані, дослідження проведені, результати внесені до Електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ), а лікар уже призначив на їхній підставі лікування, для державного платника частини цих послуг немов не існує. Параллельно діє понижувальний коефіцієнт 0,6 у разі зростання кількості лабораторних записів більш ніж на 80%, який застосовується виключно до приватних закладів. Водночас незалежне економічне дослідження під керівництвом очільниці офісу судових експертиз Лілії Тимощук на замовлення Торгово-промислової палати показало: при порогах приросту від 70% до 120% у 94–96% випадків ліміт перевищували саме державні та комунальні заклади. Проте на практиці штрафний коефіцієнт застосували до 58,7% приватних надавачів і лише до 21,1% комунальних, хоча сукупна частка приватного сектору в пакеті амбулаторної допомоги становить лише 2,53%.

Залучення приватних лабораторій до ПМГ виявило значний прихований попит населення на діагностику. Зокрема, за час участі «Сінево» у програмі майже 2 мільйонам українців виконали понад 10 мільйонів тестів ринковою вартістю близько 2,5 млрд грн, із яких НСЗУ покрила 313 млн грн (близько 13%). Понад дві третини цих пацієнтів протягом попередніх 20 років жодного разу не користувалися послугами мережі, оскільки раніше діагностика була для них недоступною через вартість або логістику. Через застосування коефіцієнтів приватні лабораторії отримують за аналогічну роботу втричі меншу оплату, ніж комунальні заклади, на які припадає 95% фінансування програми.

«Найдорожча помилка тут — не переплатити приватній лабораторії. Найдорожча помилка полягає в правилах, за якими реальний попит пацієнтів стає підставою покарати надавача, якого НСЗУ сама відібрала за своїми вимогами, а виконана послуга зникає зі статистики. Бо тоді держава економить не на лабораторії. Вона економить на власній здатності бачити, скільки медицини насправді потрібно людям і на тому, щоб пацієнти могли отримувати якісні послуги тоді і там, де вони обирають», — наголосив Микола Скавронський, тоді як голова Асоціації приватних медичних закладів України Сергій Бут зауважив, що медицина має ділитися на якісну й ефективну, а не на державну та приватну.

Головним наслідком такого недообліку стає викривлення даних національного масштабу, на основі яких держава планує медичний бюджет на наступні роки. Якщо замість десяти реально проведених тестів система фіксує лише вісім, наступного року фінансування та ліміти скорочуються під цей штучно занижений показник, створюючи замкнене коло дефіциту превентивної медицини. Експерти, зокрема Лілія Тимощук, пропонують змінити підхід до контролю бюджету: встановити однакові пороги приросту для всіх надавачів незалежно від форми власності та регулювати обсяги призначень безпосередньо на етапі формування лікарем електронного направлення.